солонцюватість

[solont͡sjuʋɑtistʲ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Властивість ґрунту, що містить значну кількість розчинних солей (переважно хлоридів, сульфатів та карбонатів натрію), яка проявляється у погіршенні фізичних, хімічних та біологічних властивостей, що обмежує сільськогосподарське використання земель.

  2. Ступінь насиченості ґрунту солями, що визначається за показниками їх вмісту та складом; одна з характеристик засолених та солонцюватих ґрунтів.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. солонцюватість, р. солонцюватості, д. солонцюватості, з. солонцюватість, о. солонцюватістю, м. солонцюватості, к. солонцюватосте

Більше записів