1. (зоол.) Спосіб живлення диких копитних тварин (оленів, лосів, сарн тощо), при якому вони лижуть або гризуть ґрунт на природних солонцях для отримання необхідних мінеральних речовин, насамперед натрію та кальцію.
2. (с.-г.) Штучне залучення сільськогосподарських або диких тварин до споживання мінеральних підкормок шляхом влаштування штучних солонців — ділянок ґрунту, змочених розчином кухонної солі, або спеціальних кормушок з сіллю-лизунцем.