солонець

[solonɛt͡sʲ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Ґрунт, що містить значну кількість водорозчинних солей (переважно хлоридів, сульфатів та карбонатів натрію), утворюється в умовах сухого клімату при близькому заляганні ґрунтових вод; характеризується лужною реакцією, поганою водо- та повітропроникністю, часто має специфічну рослинність (галофіти).

  2. Місцевість, ділянка землі (часто заболочена або з виходами ґрунтових вод), де ґрунт або вода мають високий вміст солей; солончак.

  3. (заст., регіон.) Місце, де виварювали сіль із соляних джерел або розсолу; солеварня.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. солонець, р. солонець, д. солонець, з. солонець, о. солонець, м. солонець, к. солонець

Більше записів