солодовниця

[solodoʋnɪt͡sjɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. (історичне) Велика дерев’яна посудина (діжка, кадка), призначена для замочування та пророщування зерна (солодіння) у процесі виробництва солоду.

  2. (спеціальне) Приміщення або цех на пивоварному, броварному або винокурному заводі, де виготовляють солод.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. солодовниця, р. солодовниці, д. солодовниці, з. солодовницю, о. солодовницею, м. солодовниці, к. солодовнице

Більше записів