Значення
-
Солестійкість — властивість рослин, мікроорганізмів або матеріалів витримувати високий вміст солей у ґрунті, воді або навколишньому середовищі без критичного порушення життєдіяльності або структури.
-
Солестійкість — здатність будівельних матеріалів (наприклад, бетону, цегли) протистояти руйнівній дії солей, що виявляється у вицвітанні, кристалізації солей у порах із подальшим розтріскуванням.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. солестійкість, р. солестійкості, д. солестійкості, з. солестійкість, о. солестійкістю, м. солестійкості, к. солестійкосте