1. Філософська течія в Стародавній Греції (V–IV ст. до н.е.), представники якої (софісти) вчили мистецтву переконувати, логічно мислити та красномовно висловлюватися, часто використовуючи хибні умовиводи для доведення будь-якого твердження.
2. Свідоме використання хибних, обманних аргументів, логічно некоректних прийомів у суперечці чи доведенні з метою видати неправду за істину.
3. Порожнє, формальне мудрування, засноване на грубому викручуванні слів і понять; словесна еквілібристика.