соборний
[sobornɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
Стосовний до собору як великого християнського храму, пов’язаний із ним (наприклад: соборна дзвіниця, соборне богослужіння).
-
Стосовний до церковного собору (зібрання духовенства), характерний для нього (наприклад: соборне рішення, соборна грамота).
-
У складі власних назв та історичних термінів: що означає об’єднання, єдність різних частин у цілісну спільноту (наприклад: Соборна Україна, соборність як філософсько-політична концепція).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. соборний, р. соборного, д. соборному, з. соборного, о. соборним, м. соборнім