Значення
-
Людина, яка відрізняється смиренністю, покірним і лагідним характером; покірник, покірна людина.
-
Релігійний подвижник, аскет, який добровільно зрікається мирських благ і пристрастей, присвячуючи себе служінню Богові в покорі та молитві.
-
(заст.) Той, хто смиряється, покірно переносить долю, нещастя; принижений, поневолений.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. смиренник, р. смиренника, д. смиренникові, з. смиренника, о. смиренником, м. смиренникові, к. смиреннику