1. Властивість або стан людини, що проявляється в усвідомленні власної недосконалості, відсутності пихи, гордощі та готовності приймати долю, волю вищих сил або обставини без скарг і опору; покірність.
2. Скромність, невибагливість у поведінці, побуті, зовнішньому вигляді; відсутність прагнення до показного, розкішного.
3. У релігійному контексті — християнська чеснота, добровільне приниження, зневага до себе як шлях до духовного вдосконалення та зближення з Богом.