слякота

[sljɑkotɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Негода, коли на вулиці тане сніг, утворюючи рідку брудну кашу зі снігу, води й болота.

  2. Рідка брудна маса, що утворюється на землі під час танення снігу або від дощу на розбитій дорозі; багно, грязь.

  3. Перен. Про щось беззмістовне, сентиментальне або емоційно пригнічувальне (у мовленні, творі мистецтва тощо).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. слякот, р. слякота, д. слякотові, з. слякота, о. слякотом, м. слякоті, к. слякот

Більше записів