слякоть

[sljɑkotʲ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Нестійка погода з таненням снігу, дощем і мокрим снігом, що супроводжується брудом на дорогах.

  2. Рідка брудна каша з талого снігу, льоду, дощу і землі на поверхні ґрунту; розмоклий бруд.

  3. Перен. Щось беззмістовне, в’яле, сентиментальне (про літературний твір, музику тощо).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. слякоть, р. слякоті, д. слякоті, з. слякоть, о. слякоттю, м. слякоті, к. слякоте

Більше записів