служник

1. Особа, яка перебуває на державній або громадській службі; службовець, чиновник.

2. Церковнослужитель, причетник (особа з нижчих церковних ступенів, яка не належить до священнослужителів).

3. (Переносно) Людина, яка присвятила себе служінню якійсь справі, ідеї, мистецтву тощо; послідовник, прибічник.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |