служник

[sluʒnɪk] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Особа, яка перебуває на державній або громадській службі; службовець, чиновник.

  2. Церковнослужитель, причетник (особа з нижчих церковних ступенів, яка не належить до священнослужителів).

  3. (Переносно) Людина, яка присвятила себе служінню якійсь справі, ідеї, мистецтву тощо; послідовник, прибічник.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. служник, р. служника, д. служникові, з. служника, о. служником, м. служникові, к. служнику

Більше записів