слухняність

Властивість або стан слухняної людини, здатність коритися, виконувати накази, вказівки чи підкорятися волі інших; покірність.

Властивість бути керованим, легко піддаватися впливу, навчанню або дресируванню (про тварин).

Переносно: властивість бути зручним у використанні, легко піддаватися обробці, формуванню (про матеріали, техніку тощо).

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |