Значення
-
Властивість або стан слухняної людини, здатність коритися, виконувати накази, вказівки чи підкорятися волі інших; покірність.
-
Властивість бути керованим, легко піддаватися впливу, навчанню або дресируванню (про тварин).
-
Переносно: властивість бути зручним у використанні, легко піддаватися обробці, формуванню (про матеріали, техніку тощо).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. слухняність, р. слухняності, д. слухняності, з. слухняність, о. слухняністю, м. слухняності, к. слухняносте