1. Дія за значенням дієслова слухати; сприйняття звуків, мови тощо органами слуху.
2. Процес уважного сприйняття та осмислення інформації на слух, часто з елементами розуміння, аналізу або співпереживання.
3. (У спеціальному контексті) Попереднє розгляд справи, обговорення питання або ознайомлення з чим-небудь у певній інстанції (наприклад, судове слухання, слухання у парламенті).
4. (У музичній педагогіці) Один із видів навчальних вправ, спрямованих на розвиток музичного слуху, вміння аналізувати на слух музичні твори.