слухачка

[sluxɑt͡ʃkɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Пристрій для прослуховування звукових сигналів, звукозаписів, радіопередач тощо, що прикладається до вуха або вставляється у вушну раковину; навушник.

  2. Розмовна назва маленького слухового апарату, що маскується у вусі.

  3. Розмовна назва пристрою для таємного прослуховування розмов (підслуховуючий пристрій).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. слухачка, р. слухачки, д. слухачці, з. слухачку, о. слухачкою, м. слухачці, к. слухачко

Більше записів