Значення
-
Одна з п’яти основних здатностей людини та тварин сприймати звуки за допомогою спеціального органу; здатність чути.
-
Орган чуття, що сприймає звукові коливання; вухо або система органів слуху.
-
Поширена, часто неперевірена інформація, новина, яка передається усно; чутка.
-
Музичність, здатність точно сприймати, розрізняти та відтворювати музичні звуки; музичний слух.
-
Увага, прихильність до чиїхось слів, прохань; послух (застаріле вживання).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. слух, р. слуху, д. слухові, з. слух, о. слухом, м. слухові, к. слуху