слугівниця

[sluɦiʋnɪt͡sjɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. (історичне) Жінка, яка перебувала на службі, наймичка; служниця.

  2. (застіле, зневажливе) Жінка або дівчина, яка рабськи, принижено служить комусь, виконує чужі доручення.

  3. (переносне значення, книжне) Про явище, поняття або річ, яка цілком підпорядкована іншій, виконує допоміжну, підлеглу роль.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. слугівниця, р. слугівниці, д. слугівниці, з. слугівницю, о. слугівницею, м. слугівниці, к. слугівнице

Більше записів