1. Основна структурна, семантична та функціональна одиниця мови, що служить для позначення окремих предметів, явищ, ознак, дій, відношень та інших понять; має певне звукове (фонетичне) або графічне (письмове) оформлення, граматичну оформленість і власне значення.
2. Одиниця мовлення, яка виражається звуками або буквами, відокремлена паузами та/або пробілами, що може складатися з одного або кількох морфем.
3. Мова, мовлення, здатність говорити або манера висловлюватися (наприклад, “дар слова”).
4. Публічне висловлювання, промова, виступ (наприклад, “вітальне слово”).
5. Обіцянка, тверда гарантія (наприклад, “дати слово”, “чесне слово”).
6. Право, дозвіл говорити (наприклад, “надати слово”, “відібрати слово”).
7. Текст пісні, вірша; літературний твір невеликого обсягу.
8. У релігійному контексті: Боже відкриття, вчення, священний текст (наприклад, “Слово Боже”).