Значення
-
Лексична одиниця, заборонена або небажана для вжитку в певному суспільстві, соціальній групі чи ситуації через релігійні, культурні, моральні, політичні або суспільні норми, що часто замінюється евфемізмом.
-
У лінгвістиці та культурології — термін для позначення заборони на вимову певних слів, пов’язаної з міфологічними, магічними уявленнями або суворими соціальними табу.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. слово-табу, р. слова-табу, д. слову-табу, з. слово-табу, о. словом-табу, м. слові-табу, к. слово-табу