слобідчина

Значення

1. Історична область на північному сході сучасної України (територія сучасних Харківської, Сумської та частково Полтавської, Дніпропетровської, Луганської областей), яка в XVII–XVIII століттях мала автономний самоврядувальний устрій із центром у місті Харкові, де переважно селилися козаки та селяни-втікачі, що звільнялися від податків («слободи»).

2. Період в історії України (друга половина XVII – середина XVIII століття), пов’язаний із заселенням та освоєнням Слобідської України, формуванням там слобідських козацьких полків і особливого устрою життя.

3. У розмовній мові — територія, яка колись входила до Слобідської України, або місцевість, де традиційно проживало вільне, некріпацьке населення.

Правопис та відмінювання