сліпучий
[sliput͡ʃɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
Такий, що сліпить, дуже яскравий, блискучий; що викликає відчуття різкого болю в очах від надмірного світла.
-
Переносно: надзвичайно яскравий, блискучий, вражаючий своїм сяйвом або чистотою (про білизну, сніг тощо).
-
Переносно: приголомшливий, разючий, що вражає своєю силою або несподіваністю (про ефект, враження, красу).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. сліпучий, р. сліпучого, д. сліпучому, з. сліпучого, о. сліпучим, м. сліпучім