1. Власна назва давньоукраїнського літературного пам’ятника XI–XII століть, що є збіркою похвальних слів і промов на честь святих, князів або важливих подій, один із видів ораторської прози Київської Русі.
2. (заст., рідк.) Те саме, що славослів’я — високе, урочисте вихваляння когось або чогось; панегірик, гімн, хвалебна пісня.