Значення
-
Власна назва давньоукраїнського літературного пам’ятника XI–XII століть, що є збіркою похвальних слів і промов на честь святих, князів або важливих подій, один із видів ораторської прози Київської Русі.
-
(заст., рідк.) Те саме, що славослів’я — високе, урочисте вихваляння когось або чогось; панегірик, гімн, хвалебна пісня.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. славослов'я, р. славослов'я, д. славослов'ю, з. славослов'я, о. славослов'ям, м. славослов'ї, к. славослов'я