Значення
-
Розділ риторики, що вивчає теорію та практику складання та виголошування панегіриків, похвальних промов, одичних творів, а також загалом мистецтво висловлювати похвалу.
-
Збірка, цикл або сукупність похвальних промов, панегіриків, вихвальних творів, присвячених певній особі, події чи явищу.
-
(Заст.) Надмірна, пишномовна та часто лицемірна похвала; лестощі, підлесництво.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. славослів'я, р. славослів'я, д. славослів'ю, з. славослів'я, о. славослів'ям, м. славослів'ї, к. славослів'я