Значення
-
Чоловіче особове ім’я слов’янського походження, утворене шляхом поєднання основ “слав-” (від “слава”) та “-мир” (від “мир”, “спокій” або “світ”), що може тлумачитися як “той, хто славить мир” або “славний миром”.
-
Топонім, що може вживатися як власна назва населених пунктів або інших географічних об’єктів у слов’янських країнах (зокрема, історична назва деяких міст у Польщі).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. славомир, р. славомира, д. славомирові, з. славомира, о. славомиром, м. славомирі, к. славомире