Значення
-
(істор.) У Київській Русі та Великому князівстві Литовському — особа, яка займалася складанням та веденням офіційних документів, літописів, хронік; дяк, писар.
-
(перен., книжн.) Той, хто прославляє, вшановує когось або щось; визначний діяч, що заслужив славу в певній галузі.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. славетник, р. славетника, д. славетникові, з. славетника, о. славетником, м. славетникові, к. славетнику