сластолюбець

[slɑstoljubɛt͡sʲ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Людина, яка схильна до надмірного задоволення плотських пристрастей, особливо статевих; хтивник, розпусник.

  2. (переносно) Той, хто знаходить особливе задоволення в чомусь, насолоджується чимось; гурман, ласун (наприклад, у гастрономічних або естетичних вподобаннях).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. сластолюбець, р. сластолюбця, д. сластолюбцеві, з. сластолюбця, о. сластолюбцем, м. сластолюбцеві, к. сластолюбцю

Більше записів