сланцюватість

[slɑnt͡sjuʋɑtistʲ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Властивість гірських порід, що мають шарувату будову, розколюватися на тонкі пластини або плитки вздовж площин сланцюватості.

  2. (У геології) Текстура або будова гірської породи, що виражається в її здатності розділятися на тонкі, паралельні шари або пластини, обумовлена орієнтацією мінеральних зерен під час формування породи або внаслідок тектонічних процесів.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. сланцюватість, р. сланцюватості, д. сланцюватості, з. сланцюватість, о. сланцюватістю, м. сланцюватості, к. сланцюватосте

Більше записів