1. (у програмуванні та архітектурі систем) Властивість компонентів програмного забезпечення або систем мати мінімальну залежність один від одного, що дозволяє змінювати, замінювати або оновлювати їх з мінімальним впливом на інші частини системи.
2. (у фізиці, хімії) Стан або властивість об’єктів, частинок або систем, взаємодія між якими є недостатньо інтенсивною, легко порушується або має низьку енергію зв’язку.
3. (переносне значення) Нестійкий, непрямий або необов’язковий зв’язок між явищами, поняттями, подіями тощо.