Слабонаголошеність — фонетична характеристика голосного звука, що знаходиться в позиції слабкого наголосу (наприклад, в закритому складі або в абсолютному початку слова), що виражається в меншій силі, тривалості та чіткості його артикуляції порівняно з голосним під сильним наголосом.
Слабонаголошеність — властивість голосних у слабких позиціях у системі вокалізму, що призводить до якісних змін звука (редукції), наприклад, [о] може реалізовуватися як [ʌ] або неслабкий [ъ].