слабоголосість

[slɑboɦolosistʲ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Властивість за значенням прикметника “слабоголосий“; низька сила голосу, тиха мова.

  2. Медіатермін, що позначає обмежену можливість певних соціальних груп (наприклад, маргіналізованих) бути почутими у суспільному дискурсі або впливати на суспільні процеси через брак ресурсів, статусу чи доступу до інформаційних каналів.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. слабоголосість, р. слабоголосості, д. слабоголосості, з. слабоголосість, о. слабоголосістю, м. слабоголосості, к. слабоголососте

Більше записів