1. (у програмуванні та архітектурі систем) Властивість компонентів програмного забезпечення або систем, які мінімально залежать один від одного, мають чітко визначені інтерфейси для взаємодії та можуть функціонувати, розвиватися або замінюватися незалежно, що підвищує гнучкість, масштабованість і надійність системи.
2. (у фізиці, хімії) Стан або властивість об’єктів, частинок або систем, взаємодія між якими є недостатньо інтенсивною, легко порушується або має низьку енергію зв’язку.