скидя

[skɪdjɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. (від англ. skedaddle — тікати, швидко відступати) У військовому сленгу — про наказ або дію з негайного відходу, відступу, евакуації з позиції або місця дислокації, часто у раптовій або поспішній формі.

  2. У розмовній мові — про швидке та раптове залишення будь-якого місця, втечу або поспішний від’їзд.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. скидя, р. скиді, д. скиді, з. скидю, о. скидею, м. скиді, к. скиде

Більше записів