1. М’який головний убір круглої форми, який носять православні та греко-католицькі священнослужителі (священники, диякони) та ченці, переважно чорного, фіолетового, темно-синього або бордового кольору, залежно від статусу і нагоди.
2. У Стародавній Греції та Римі — легкий, зазвичай шкіряний, головний убір мандрівників, мисливців або воїнів, що захищав від сонця та дощу.