Древослів

Словник Української Мови

скучання

[skut͡ʃɑnnjɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Дія за значенням дієслова “скучати“; стан, коли людина відчуває нудьгу, тугу, відчуття порожнечі через відсутність цікавих справ, розваг або через розлуку з кимось, чимось.

  2. (рідк.) Дія за значенням дієслова “скучати” у значенні “втрачати пильність, ставати менш уважним”; розсіяність, неуважність.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. скучання, р. скучання, д. скучанню, з. скучання, о. скучанням, м. скучанні, к. скучання

Більше записів