Значення
-
Різкий, неприємний звук, що виникає від тертя або руху сухих, жорстких поверхонь (наприклад, дерев’яних, металевих деталей, підлоги, дверей).
-
Розмовне позначення скрипучого звуку, що його видає людина або тварина (наприклад, скрип зубів, скрип снігу під ногами).
-
Переносно — про щось надзвичайно старе, застаріле, консервативне (наприклад, “ця ідея вже давно скрипить”).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. скрип, р. скрипу, д. скрипові, з. скрип, о. скрипом, м. скрипі, к. скрипе
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘скрип’ походить від праслов’янського *skripъ, *skripati, що є звуконаслідувальним утворенням, яке передає різкі, скрипучі звуки. Воно споріднене з такими індоєвропейськими коренями, як *(s)krei- (шум, крик) та *(s)ker- (різати), що пояснює його семантичний зв’язок зі словами на позначення крику, різання та скрипу. В українській мові це слово має багато похідних, що описують різні аспекти скрипу, а також назви грибів, які хрустять при вживанні.