скрутка

[skrutkɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Дія за значенням дієслова “скрутити“; результат такої дії — щось скручене, звивисте.

  2. Звивиста смуга, закручена частина чогось (наприклад, скрутка річки, скрутка шляху).

  3. Розмовна назва самокрутки — цигарки, згорнутої вручну з тютюну та паперу.

  4. У техніці — спосіб з’єднання електричних проводів шляхом їхнього взаємного скручування.

  5. У ботаніці — хвороба рослин, що викликає деформацію та скручування листя.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. скрутка, р. скрутки, д. скрутці, з. скрутку, о. скруткою, м. скрутці, к. скрутко

Більше записів