Древослів

Словник Української Мови

скрутінь

[skrutinʲ] Іменник

Буква:С

Значення

(діал.) Крутий, стрімкий берег річки або яру; обрив, урвище.
(діал.) Крутий поворот, вигин (дороги, річища тощо); закрут.
(перен., розм.) Складний, заплутаний випадок або ситуація; халепа.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. скрутіння, р. скрутінь, д. скрутінням, з. скрутіння, о. скрутіннями, м. скрутіннях, к. скрутіння

Більше записів