Значення
-
У народній творчості та поетичній мові — персоніфікація горя, смутку, страждання; уособлення скорботи (напр., “Скрухо-туга”).
-
Уживається як власна назва (ім’я) для алегоричного персонажа, що символізує нещастя або біду.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. скруха, р. скрухи, д. скрусі, з. скруху, о. скрухою, м. скрусі, к. скрухо