Значення
-
Різкий, скрипучій звук, що виникає від тертя або тиску твердих предметів один об один; скрип, рипіння.
-
(у спеціальній термінології) Характерний звук, що виникає в суглобах, легенях або інших органах людини чи тварини при певних станах або під час руху, який часто слугує діагностичною ознакою в медицині.
-
(переносно) Різкий, неприємний, різзючий звук голосу або мови.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. скрекіт, р. скрекоту, д. скрекотові, з. скрекіт, о. скрекотом, м. скрекоті, к. скрекоте