скованість

1. Властивість або стан за значенням дієслів “скувати” та “сковувати“; обмеженість у рухах, діях, проявах почуттів, що викликається внутрішнім напруженням, сором’язливістю, нерішучістю або зовнішніми обставинами.

2. Відчуття або прояв несвободи, стриманості в поведінці, мові, спілкуванні, що заважає бути природним і розкутим.

3. Фізична обмеженість у русі, викликана хворобою, холодом, тісним одягом тощо.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |