скоритель

[skorɪtɛlʲ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. (заст.) Той, хто скорив, підкорив когось або щось; переможець, завойовник.

  2. (перен., заст.) Той, хто подолав, здолав щось (наприклад, почуття, ваду тощо); той, хто підкорив щось своїй волі.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. скоритель, р. скорителя, д. скорителеві, з. скорителя, о. скорителем, м. скорителеві, к. скорителю

Більше записів