Древослів

Словник Української Мови

скорення

[skorɛnnjɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. (діал.) Дія за значенням дієслова скоренити; підкорення, підкоряння, підпорядкування.

  2. (діал.) Стан того, хто скорений; покірність, покора.

  3. (діал., рідк.) Те саме, що коріння 1 (рослини).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. скорення, р. скорення, д. скоренню, з. скорення, о. скоренням, м. скоренні, к. скорення

Більше записів