1. Властивість бути скорегованим; узгодженість, гармонійне співвідношення різних елементів, показників або процесів, що досягається в результаті коригування.
2. У статистиці та наукових дослідженнях — стан, коли дані, методи або результати приведені у відповідність з певними стандартами, вимогами або умовами для забезпечення їх порівнянності та точності.
3. У плануванні та управлінні — взаємна узгодженість окремих частин, етапів чи ресурсів загального плану або програми.