Значення
-
Стан, коли щось повністю укомплектоване, має наявність усіх необхідних складових частин, елементів або кадрів для повноцінного функціонування.
-
Властивість бути сформованим, організованим у цілісну, завершену структуру (про колектив, підрозділ, набір предметів тощо).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. скомплектованість, р. скомплектованості, д. скомплектованості, з. скомплектованість, о. скомплектованістю, м. скомплектованості, к. скомплектованосте