сколотяник

[skolotjɑnɪk] Іменник

Буква:С

Значення

  1. У народній творчості та фольклорі: фантастична істота, чаклун або дух, що, за повір’ями, може з’являтися у вигляді віхря, вихору або негоди, часто пов’язаний із стихійними силами природи.

  2. У переносному значенні: неспокійна, метушлива, невгамовна людина; той, хто постійно в русі, викликає метушню або безлад.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. сколотяник, р. сколотяника, д. сколотяникові, з. сколотяник, о. сколотяником, м. сколотяникові, к. сколотянику

Більше записів