сколочений
[skolot͡ʃɛnɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
Який був створений, утворений шляхом об’єднання, з’єднання різних частин, елементів або груп (часто швидко, тимчасово або для певної мети).
-
Який був збитий, змонтований із окремих частин (про предмет, конструкцію).
-
Який був фізично збитий, поб’єний (розм.).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. сколочений, р. сколоченого, д. сколоченому, з. сколоченого, о. сколоченим, м. сколоченім