скочака

[skot͡ʃɑkɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. У діалектній лексиці західних регіонів України — прислівник, що означає “швидко, стрімко, миттєво”, часто вживається для наголосу на раптовості або несподіваності дії.

  2. У мовленні гуцулів — прислівник, що вказує на спосіб пересування або дії: “скочком”, “стрибками“, “здриґом”.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. скочак, р. скочака, д. скочакові, з. скочак, о. скочаком, м. скочакові, к. скочаку

Більше записів