1. Синтаксична конструкція, що складається з головного та одного або кількох підрядних речень, які пов’язані між собою підрядним зв’язком (союзами чи сполучниковими словами) і становлять єдине ціле в смисловому та інтонаційному плані.
2. Властивість складнопідрядного речення як синтаксичної одиниці, що виражає складні судження з різними типами залежності між його частинами.