скінчений
[skint͡ʃɛnɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
(про людину) Такий, що має обмежені розумові здібності, недорозвинений; глупуватий, придуркуватий.
-
(переносно, розмовне) Такий, що викликає сильне роздратування, досаду; набридливий, нестерпний.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. скінчений, р. скінченого, д. скінченому, з. скінченого, о. скінченим, м. скінченім