скінченний
[skint͡ʃɛnnɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
Такий, що має межу, край, кінець; обмежений у просторі, часі або кількості; протилежність до нескінченного.
-
(у математиці) Такий, що має певну, обмежену кількість елементів або величину; не нескінченний.
-
(переносно) Такий, що має межі у своєму розвитку, можливостях або проявах; обмежений.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. скінченний, р. скінченного, д. скінченному, з. скінченного, о. скінченним, м. скінченнім